Місце знаходження радянської пересувної лабораторії «Луноход-2» на Місяці знайдено харківськими астрономами

15 березня 2010

Click to see full-size pictureПрограма вивчення Місяця за допомогою пересувної лабораторії «Луноход-2» включала у себе дослідження берегової зони морів Місяця у районі кратера Лємоньє (22°55' півн. широти та 30°40' схід. довготи). Апарат «Луноход-2» був доставлений на поверхню Місяця 16 січня 1973 року автоматичною космічною станцією «Луна-21». За чотири місяця роботи «Луноход-2» пройшов більш ніж 37 км, отримав величезну кількість зображень місячної поверхні та зробив аналізи хімічного складу грунту Місяця. У верхній частині рисунку наведено загальний вигляд «Луноход-2» з верхньою кришкою, на якій змонтовано сонячні батареї, герметичним корпусом з науковою апаратурою та шасі з колісною базою шириною 170 см. Загалом апарат працював протягом 5 місячних діб, при чому знаходився у вимкненому стані протягом місячної ночі через недостатню ємність акумуляторів для живлення його систем. При черговому виході з нічного режиму машина не вийшла на зв’язок із Землею і місія «Луноход-2» була достроково перервана 4 червня 1973 року. Найбільш вірогідною причиною втрати «Лунохода» є попадання апарату в невеликий місячний кратер, що складається з дуже пухкого ґрунту. Намагання операторів вивести із кратеру машину, що буксує, призвели до насипання місячного ґрунту на поверхню сонячних батарей та приладів, що пізніше призвело до перегріву та аварійного вимкнення «Лунохода».

До останнього часу точне місцезнаходження того нещасливого для місії «Лунохода-2» кратера та останньої «зупинки» апарата було достеменно невідоме в зв’язку з відсутністю оптичних даних про поверхню Місяця з високою роздільною здатністю. Завдяки запуску до Місяця орбітального зонду Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO, NASA) у 2009 році у дослідників з’явилась можливість побачити поверхню Місяця з розділенням 0.5 м/піксел. В НДІ астрономії Харківського національного університету під керівництвом директора НДІ проф. Ю.Г. Шкуратова проводяться оптичні дослідження поверхні Місяця з метою вдосконалення методик визначення структури та складу безатмосферних тіл Сонячної системи за даними дистанційних спостережень. Важливою частиною цієї програми є співставлення даних дистанційного зондування із результами досліджень, отриманих безпосередньо на поверхні Місяця. Використовуючи нові високоясні зображення Місяця, отримані зондом LRO, аспірант НДІ астрономії Сергій Герасименко та старший науковий співробітник Вадим Кайдаш вперше успішно ототожнили положення «Луноход-2» на знімках LRO. Таким чином, вдалося вирішити проблему, що непокоїла дослідників Місяця на протязі майже 40 років – де саме знаходиться радянський «місячний трактор». На рисунку, що є фрагментом знімку M109039075LC зонда LRO, червоною стрілкою відмічена біла пляма розміром 4х5 пикселів - апарат «Луноход-2» за даними харківських астрономів, білими стрілками – трек, тобто сліди від шасі «Лунохода» у місячному ґрунті, чорною стрілкою показано той самий кратер, відвідування якого коштувало «Луноходу» передчасної загибелі. У прямокутнику показане збільшене у 8 разів зображення «Лунохода-2» з місячної орбіти; найбільша біла цятка є кришкою з сонячними батареями, решта – наукові прилади. Нові уточнені координати «Луноход-2» становлять 25.84009° півн.шир., 30.90191° схід. довг.

Колеги харківських астрономів з Інституту геохімії та аналітичної хімії імені Вернадського Російської академії наук (ГЕОХИ РАН, Москва), що займаються дослідженням зразків місячного ґрунту, підтвердили знахідку співробітників НДІ астрономії (http://www.planetology.ru/lunokhod2position.php?language=russian). Керівник лабораторії порівняльної планетології ГЕОХИ РАН доктор геол.-мін. наук Александр Базилєвський, який є безпосереднім учасником радянської програми «Луноход», в інтерв’ю російській інформаційній агенції «Новости» сказав, що першими дійсне положення «Луноход-2» зайшли співробітники Інституту астрономії Харківського університету (http://rian.ru/science/20100319/215301851.html). Федеральна космічна агенція Росії «Роскосмос» також цитує Александра Базилєвського і відмічає пріоритет харківських астрономів (http://www.roscosmos.ru/main.php?id=2&nid=9730). Канадський астроном Phil Stook з університету західного Онтаріо в інтерв’ю ресурсу universetoday.com відмічає, що дійсне положення «Луноход-2» знайдене харківськими і московськими астрономами (http://www.universetoday.com/2010/03/16/you-too-can-find-missing-russian-spacecraft/). Також у блозі планетного співтовариства опублікований знімок місця зупинки Лунохода-2, підготовлений спільно аспірантом НДІ астрономії Сергієм Герасименком із московськими колегами (http://www.planetary.org/blog/article/00002392/).